Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2015 року Справа № 902/1416/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 рокуу справі№ 902/1416/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" 2. Фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Віталійовичапростягнення 19 236,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд" (надалі - ТОВ "Тренд-Трейд", позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (надалі - ТОВ "ВВ Імекс", відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця Іщенка Володимира Віталійовича (надалі - ФОП Іщенко В.В., відповідач 2) про стягнення з відповідачів солідарно здійсненої за платіжним дорученням № 84 від 17.07.2014 року передоплати в сумі 22333,00 грн, у зв'язку з невиконанням ТОВ "ВВ Імекс" перевезення вантажу відповідно до заявки від 16.07.2014 року.

До прийняття рішення у справі позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 19236,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач 1 посилався на відсутність підстав для повернення суми передоплати, оскільки перевезення не здійснилося з вини позивача, який завантажив 27,9 тон вантажу замість 22 тон, що призвело до перевищення дозволеної пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. N 1306 фактичної маси транспортного засобу та його составу. ТОВ "ВВ Імекс" стверджує, що відповідно до заявки від 16.07.2014 року ним було надано послуг на суму 19465,10 грн (здійснено перевезення по Україні по маршруту Київ-ст.Разіно-Вінниця-ст. Разіно-Київ (806 км) на суму 13935,79 грн з ПДВ, а також було нараховано штраф за понаднормативний простій автомобіля (3 доби) в розмірі 5709,31 грн з ПДВ), і різницю між 22333,00 грн та 19465,10 грн, що становить 2687,90 грн, за домовленістю сторін в телефонному режимі він врахує при наступному перевезенні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ВВ Імекс" на користь ТОВ "Тренд-Трейд" 19 236,00 грн заборгованості. У задоволенні позовних вимог до ФОП Іщенко В.В., як до поручителя, відмовлено у зв'язку з припиненням поруки внаслідок закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року (судді: Дикунська С.Я. (доповідач), Алданова С.О. та Коршун Н.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення 10838,74 грн заборгованості скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "ВВ Імекс" на користь ТОВ "Тренд-Трейд" 8397,26 грн заборгованості та 797,56 грн судового збору за подання позовної заяви".

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову апеляційного господарського суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно із ст.ст. 1115, 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 16.07.2014 року сторони підписали заяву на перевезення ТОВ "ВВ Імекс" вантажу (дрова колоті паливні вагою 22 т об'ємом 35,52 м3) за маршрутом: ст. Разіно Житомирська обл. (адреса завантаження) - Вінниця (адреса замитнення) -Дрезден (місце розмитнення) -Лейпциг (адреса розвантаження), строк доставки - 2 дні з дня замитнення.

Відповідно до цієї заявки сума фрахту та винагороди становить 1400 Євро.

17.07.2014 року перевізник виставив позивачу рахунок № 85 на суму 22 330,00 грн для оплати послуг перевезення вантажу. В цей же день позивач оплатив рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 84, копія якого долучена до матеріалів справи.

17.07.2014 року згідно з товарно-транспортною накладною № 020699 вантаж об'ємом 35,52 м3 на піддонах був прийнятий перевізником до перевезення у пункті навантаження - ст. Разіно, 19.07.2014 року цей вантаж був зданий (повернутий) вантажовідправнику. Перевезення вантажу до місця призначення, визначеного у заявці, - Лейпциг виконано не було. Відповідач вважає, що перевезення не здійснилося з вини замовника (позивача), оскільки фактична маса вантажу перевищувала масу вантажу, що була обумовлена в заявці на перевезення. Відповідно до акту наданих послуг від 19.07.2014 року, який підписаний лише перевізником, останній нарахував позивачу вартість наданих послуг суму 19465,10 грн (за перевезення по Україні по маршруту Київ-ст.Разіно-Вінниця-ст.Разіно-Київ (806 км) на суму 13935,79 грн з ПДВ, а також штраф за понаднормативний простій автомобіля (3 доби) в розмірі 5709,31 грн з ПДВ).

Позивач, вважаючи, що перевізник надав послуги лише на суму 3094,00 грн (280 км (відстань між ст.Разіно-Вінниця-ст.Разіно) * 11,05 грн (вартість 1 км станом на 17.07.2014 року, визначеного на підставі експертного висновку № В-271 від 10.11.2014 року)), просить стягнути з відповідача 19236,00 грн у зв'язку з ненаданням ним послуг з перевезення вантажу до місця призначення - Лейпциг. Одночасно, у заявах про зміну предмету позову та зменшення позовних вимог позивач погоджується з запереченнями відповідача, що вартість 1 км перевезення вантажу становить 17,29 грн з ПДВ.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення з ТОВ "ВВ Імекс" заборгованості в сумі 19236,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що перевізник не виконав повністю перевезення відповідно до заявки (замовлення) щодо доставки вантажу до місця призначення - Лейпциг, тому одержана передоплата має бути повернена замовнику. Доводи перевізника про те, що перевезення не здійснилося з вини замовника (позивача), суд відхилив, оскільки не було надано жодних доказів на підтвердження дійсної ваги прийнятого до перевезення вантажу та відомостей щодо визначення маси вантажівки при проходженні митних процедур, а наданими доказами не підтверджується факт перевищення позивачем при навантаженні вантажу його маси, погодженій сторонами у заявці.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з ТОВ "ВВ Імекс" підлягають стягненню 8397,26 грн (22 333,00 грн - 13 935,74 грн), оскільки документальне підтвердження позиції позивача щодо здійсненого відповідачем перевезення по території України відсутнє, а за наданими відповідачем 1 доказами вантажівка проїхала 806 км, тому вартість перевезення становить 13935,74 грн (806*17,29=13935,74).

З висновком апеляційного господарського суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В абз. 3 п. 9 постанови від 17.05.2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові мають бути зазначені, зокрема: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що наданими відповідачем 1 матеріалами підтверджується те, що вантажівка проїхала 806 км, на порушення положень ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України не вказав, якими доказами підтверджуються ці обставини, не обґрунтував з посиланням на норми законодавства свій висновок про обов'язок позивача оплатити послуги відповідача 1 з перевезення вантажу за маршрутом Київ - Разіно - Вінниця -Разіно - Київ, з урахуванням тих обставин, що позивач подав перевізникові заявку на доставляння вантажу за іншим маршрутом: Разіно - Вінниця - Дрезден -Лейпциг, і відповідно до товарно-транспортної накладної від 17.07.2014 року фактично перевезення вантажу було здійснено за маршрутом: Разіно - Вінниця - Разіно.

Київський апеляційний господарський суд, зазначивши про відсутність документального підтвердження позиції позивача щодо здійсненого відповідачем 1 перевезення по території України, не вказав доводи, за яким суд відхилив доказ у справі - товарно-транспортну накладну від 17.07.2014 року, що за твердженням позивача засвідчує обставини перевезення вантажу, в тому числі відстань між пунктами приймання вантажу або його видачі. Фактично апеляційний господарський суд надав перевагу новим доказам, не встановивши причини неподання їх до суду першої інстанції. У постанові апеляційної інстанції не зазначені підстави такого прийняття.

Крім того, резолютивна частина постанови не відповідає вимогам ст.ст. 84, 105 ГПК України, оскільки не містить висновки щодо всіх заявлених вимог (зазначено лише про стягнення 8397,26 грн, висновок про відмову в решті позовних вимог відсутній) та щодо відповідача 2.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіряючи рішення суду першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тренд-Трейд" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 року у справі № 902/1416/14 в частині перегляду рішення місцевого господарського суду про стягнення з ТОВ "ВВ Імекс" заборгованості в сумі 19236,00 грн скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.